Літературний диктант за повістю Миколи Гоголя «Тарас Бульба» 1. — А повернись-но,…! Цур тобі, який ти чудний! Що це за попівські підрясники на вас? І отак би то всі в академії й ходять? Тарас Бульба 2. — Дивіться, люди добрі: геть здурів старий, зовсім з глузду з'їхав! Мати 3. Чотири рази закопував він свого букваря в землю і чотири рази, відшмагавши його немилосердно, купували йому нового. Про Остапа. 4. Він був беручкіший до науки й опановував її легше, ніж тяжкі, дужі натури. Андрій. 5. — Доброго здоров'ячка й вам! Запорожці. 6. … усе було на руках у курінного отамана, який за це й звався… батьком. 7. — Не можна ні на Туреччину, ні на Татарву,- кошовий. 8. — Великий пане, ясновельможний пане! Я знав і брата вашого, небіжчика Дороша! Ой, що то був за вояка — окраса всього лицарства. Я ж йому вісім сотень цехинів дав, коли треба було викупитися з турецького полону. Янкель. 9. — У місті вже давно нема й шматка хліба, всі давно їдять саму землю. Татарка. 10. — Добре, буде. Стій тут біля воза... або ні, краще лягай на нього: тебе ніхто не побачить, усі сплять; я зараз вернуся. Андрій. 11. — Ні, не маю змоги я нічим віддячити тобі, великодушний лицарю… Панночка. 12. — Як?.. Своїх?.. Своїх, чортів сину, своїх б'єш? Тарас Бульба.