"Сім’я вже ж вільна і нова. 

Та тільки мати ледь жива. 

Вона була б і вмерла вже не раз, 

Та все питає, і на смертнім ложі, — а де ж те 

Слово, що його Тарас коло людей поставив на сторожі?!

 Л. Костенко